Сум… Плач… Біль… Природа теж страждає разом із нами. Ще вчора ввечері чули його тиху ходу, підкахикування, гучний голос, а сьогодні – не можемо прийти до тями…

Пішла від нас чудова, талановита, чуйна, мудра людина, Великий Учитель –

Кондратенко Анатолій Харитонович.

Його життєва дорога була нелегкою: жахіття війни проминули перед очима маленького хлопчика, важкі післявоєнні роки…

І всміхнулося до нього ласкаве сонце, і земля дарувала силу й натхнення, а доля – чудову дружину, сина, донечку, онуків – щасливу родину. Він випромінював світло, мудрість. І дорослі, і малі тягнулися до нього, вдячно ловили слово істини і бережно клали до скарбниці життєвої науки.

Світла пам'ять тобі, рідний, дорогий Учителю,

колего, батько, дідусь…